"Тому-то тепер промовляє Господь: Верніться до Мене всім серцем своїм, і постом святим, і плачем та риданням!" (Біблія, Йоїла 2:12-13)
Не приємне і "м'ясо" й "сало"...
Всемогутній помилуй Бог,
Як багато гріхів в нас стало,
Проти Тебе був кожен крок.
Ми згрішили. Малі й великі.
Всі згрішили - дочки, сини.
Ми бажаємо гріх лишити,
Нам прости і наш край спаси.
Ще до нині вино любили,
А тепер не хочем й води.
Ми згрішили, о так згрішили!..
Наше серце, Господь, зміни.
Не карай, як Содом й Гомору,
Хоч не кращі нічим за них.
Звуки всюди ридання й стону,
Й щиросердне: "Прости, прости!"
Дав Ніневії шанс змінитись
Милосердний, терплячий Бог!
...Чи не час і нам зупинитись
В мандруваннях світських доріг?
Вивіряючий "серце й нирки"
Бачить душу мою, твою.
Що для Бога даєш? Огризки?
Хоче Він тебе мати всю!!!
Не знайома мені людино,
Слово Боже візьми до рук.
Суд Господній прийде незмінно.
"Навернись", - просить Божий Дух.
Вибір: послух чи ні - за нами.
Полюбились літеплість й гріх.
Розбрат й морок поміж братами.
Час змінити на плач свій сміх!
"Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості?" (Михея 7:18)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Отцвела сирень в саду... - Николай Зимин Словно день один,промчалось лето
Розовым огнём на голубом.
Осень за окном,а мы ответа
Средь увядших роз всё не найдём.
Может потому,что мы,как розы,
Лепестками розовыми губ
Осенью не можем пить те росы,
Росы те,что к нам с небес текут?..
