Читаю Слово. Кожне Слово — Нота.
Бринить, тремтить, в надії оживає!
Живий, ласкавий, неповторний дотик…
У серце чисте ноти я складаю.
Записую, як знаки, у рядки,
Навчаюсь чути музику із Неба,
Вдивляюсь в голос Божої Ріки,
Щоб грали струни, Господи, для Тебе!!!
Прохаю, щоб мелодія оця
По благодаті Бога і Отця
В Святому Дусі розправляла крила,
Щоб до країв землі вона летіла,
Тих, хто в темниці Світлом освітила!
Я може скрипка, може бубон я…
Чи вмію я мелодію заграти?
Чи зможе пісня розламати грати?!
Господь, я дякую, що в мене є сім’я!
І кожне серце — інструмент чудовий
В Твоїх долонях, Дерегенте віри:
Мелодія жертовності й любові,
Симфонія спасіння і довіри!
По сходинках музичної октави
Я піднімаюсь у Небесні брами.
Співають гори, грають квіти й трави
І зорі мерехтливими світами
Живому Богу воздають всю славу!!!
25.01.2011р.
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Прочитано 9303 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Деревенька . - Николай Зимин Поглядишь вокруг...Красиво .
Словно в сказке , чудо – диво .
Но нет радости .Чужое .
Не знакомое...Родное
Пусть и косо,пусть и криво ,
Но всегда тобой любимо .
Публицистика : Мужество и слезы - Антон Это произошло - полтора года назад, зимой.Вся наша жизнь - испытания, и нужно их преодолеть не совратясь на посулы мертвой материи. Жива материя тогда, когда Сердце человека горит Ярким пламенем - и оживляет все материальные формы тогда. Тогда и говорят, что жив человек, через дела свои, через формы, с которыми имел дело. Он просто вложил в формы Свое Сердце, и огонь Сердца горит в этих оживленных вещах и делах его. У кого нет Сердца, или слабо горит, то и дела таковы. С Душою это связано, или ее отсутствием. И я получил этот опыт, и знаю, что значит - не иметь Души в себе. Это полное потеря Себя, это смутная память о том, что имел богатство, но утратил его. Это состояние сознания безсмысленности существования, и почти потеря памяти, словно кто то вычеркнул из жизни, и оставил доживать в этой скорлупе, в которой уж не вознестись в поднебесье.
